- В історії кожного народу є власні сторінки трагедії й боротьби. Мало відомо, що в Криму три корінні народи Украхни: кримські татари, караїми і кримчаки. Щодень інформаційно наповнюються детаі новими фактами з їхнього життя. Для кримських татар найтрагічніша подія, що не оминула жодної сім’ї, - депортація 18 травня 1944 року.
- Постановою Верховної Ради України №792-VIIIвід 12.11.2015 року депортацію кримських татар 1944-го року визнано геноцидом, а 18 травня відзначають День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
- Друга світова. Непридумані історії. (Не) наша, жива, інша Війна розділила родини, позбавила життів, скалічила долі… Знати і пам'ятати важливо в будь-який час. Навіть через багато десятиліть з'являються нові деталі, спогади і свідчення. • Війна (не) наша - не тільки за Батьківщину, а й за інтереси кількох тоталітарних держав. • Війна наша - навіть через вісімдесят років. • Війна жива - ми пам'ятаємо. • Війна інша - різна для всіх, бо кожен бачить і розуміє по-своєму. Книжка складається з реальних сімейних історій, переказаних зі слів батьків, бабусь і дідусів. Автори статей, зібраних завдяки науково-популярному виданню «Історична правда», розповідають про найстрашнішу війну ХХ століття, про долі тих людей, чиї життя назавжди розділилися на до і після. Зокрема, ви дізнаєтесь про: • українців, які воювали в різних арміях; • життя депортованих; • долі вивезених на примусові роботи; • чоловіків і жінок, що назавжди лишилися молодими. Одна війна - різні долі.
- Яке це - бути персоною нон-грата на рідній землі? Витратити роки наполегливої боротьби, все втратити, але не здаватися? Як ніхто інший про це знає Мустафа Джемілєв - колишній політвязень, активіст, борець за права людини. У 1991 році він зміг вперше за довгі роки повернутися додому. У 2014 році він знову його позбувся.
- Але «Мустафа Джемілєв. Незламний» - не просто біографічний роман. Це розповідь про Крим і життя Мустафи Джемілєва, які тісно повязані один з одним.
- Дана робота молодих кримськотатарських журналістів актуальна як ніколи. Вона дає уявлення про долю кримських татар і боротьбу цієї нації за вільне життя, а також їх особисте бачення цієї боротьби.
- «Мустафа Джемілєв. Незламний» - книга життя і спогадів одного з найяскравіших представників кримськотатарського народу, який продовжує свою діяльність до цього дня. Він став невідємною частиною історії Криму, його анексії і кримських татар по обидва боки кордону.
- У виданні читач знайде пятдесят годин інтервю, журналістські розслідування, історичні зведення і фотографії з архіву, деякі з яких друкуються вперше.
- Книжка «Пів століття опору: кримські татари від вигнання до повернення (1941–1991 роки). Нарис політичної історії» присвячено найтрагічнішому періодові історії кримськотатарського народу – депортації 1944 року, життю вигнанців на чужині та довгій, важкій і жертовній боротьбі за повернення на батьківщину.
- Детальний виклад історії кримськотатарського національного руху, підкріплений розлогим цитуванням самвидавчої преси кримських татар і традиційно прихильних до їхньої боротьби московських правозахисних видань, добіркою документів, що їх авторка віднайшла в кримських, київських та московських архівах, а також доданим до розвідки інтерв’ю з найвідомішим і найшанованішим учасником цього руху, його загальновизнаним лідером, багатолітнім і багаторазовим радянським політв’язнем Мустафою Джемілєвим (він також написав передмову до книжки), виразно показує, що говорити доводиться водночас про два різноспрямованих опори: опір кримських татар злочинній політиці московської влади та опір злочинної влади справедливим вимогам національного руху. Попри перемогу кримських татар і їхнє повернення на батьківщину чверть століття тому, обидва опори тривають.
- Французьке видавництво L'Harmattan видало книгуДж кримського історика Гульнари Бекірової "Пів століття опору: кримські татари від вигнання до повернення (1941-1991).
- Як передає Цензор.НЕТ, про це 23 березня Крим.Реалії розповіла сама історик.
- За словами Бекірової, у книзі представлена історія депортації та боротьби кримськотатарського народу за повернення на історичну батьківщину. Вступну статтю до книги написав колишній посол Франції в Україні Жак Фюр, передмову - лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, післямову - голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
- "Це перше таке ґрунтовне і фундаментальне дослідження політичної історії кримськотатарського народу ХХ століття, що вийшло французькою мовою.
- Депортація
- Операція по депортації почалася рано вранці 18 травня 1944 і закінчилася в 16:00 20 травня Для її проведення були задіяні війська НКВС у кількості понад 32 тисяч осіб. Депортовані відводилося від декількох хвилин до півгодини на збори, після чого їх на вантажівках транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелони з конвойованих вирушали до місць заслання. За спогадами очевидців тих, хто чинив опір або не міг йти, часто розстрілювали на місці. В дорозі засланців годували рідко і часто солоною їжею, після якої хотілося пити. В деяких складах засланці отримали їжу в перший і в останній раз на другому тижні шляху. Померлих ховали наспіх поруч із залізничним полотном або не ховали взагалі.
- Зі спогадів пережили депортацію: Вранці замість привітання добірний мат і питання: трупи є? Люди за померлих чіпляються, плачуть, не віддають. Солдати тіла дорослих викидають у двері, дітей - у вікно ...
- Медичного обслуговування не було. Померлих виносили з вагона і залишали на станції, не даючи ховати.
- Про медичне обслуговування і мови не могло бути. Люди пили воду з водойм і звідти запасалися про запас. Воду кип'ятити можливості не було. Люди почали хворіти на дизентерію, черевний тиф, малярію, коростою, воші долали всіх. Було спекотно, постійно мучила спрага. Померлих залишали на роз'їздах, ніхто їх не ховав.
- Через кілька днів шляху з нашого вагона винесли померлих: стареньку і маленького хлопчика. Поїзд зупинявся на маленьких полустанках, щоб залишити померлих. ... Ховати не давали.
- У телеграмі НКВС на ім'я Сталіна вказувалося, що виселенню піддалося 183155 осіб (не рахуючи билися в діючій армії, які були відправлені на спецпоселення після демобілізації в 1945 році). За офіційними даними, в дорозі загинула 191 людина. Останній поїзд був розвантажений 8 червня 1944.
Немає коментарів:
Дописати коментар